Слава Божа Дев яноста поема

Слава Божа
Дев’яноста поема

                Святій Трійці – з трепетом присвячується
1

Слався!
Й що час
і що вічність –
забули про вдих

Чисте це серце
коли видихає –
довго не знають
хто в цих а чи в тих
але всі славу Тобі
колихають
все воздає славу Богу! –
в мене вселяєш Ти – змогу.

Слався! –
чого б це я дихання крав? –
це не крам –
Духа Святого я храм!
дрова сухі горять ясно
                в повітрі –
і в вірі
Ти як вдихаєш – і видихаєш –
в храмі
все славу Тобі колихає!

Все хай воздасть – славу Богу!
Й все возлітає
на крилах! –
до Нього!

Слався!
так просто
дихаєш вічністю
час видихає у простір...

2

Солодка вдячність
входить в серце й
             вічі –
солодка вічність!

Є чистота –
та так як в глаукомі
засіли люди  титанічні –
наукові...
Це – в напівкомі:
то сильні! – менше з тим,
що ріже вічі їм
кудлатий дим...

Спасе!
то в слабкості
любов –
Твій херувим!..

3

А чи дума Папа
що це десь промнеться
І нова Парадигма
          і несе і несе
                й проминеться?
Се глаголю!
і до мене слово Христа –
                і на волю:
і до мене з Духа –
                й Краса ходить полем...
нехай буде волею!
Волі – то й волею.

Слава й воля
і я –
нехай храм славослов’ю!
світло й світ – через вії!
в світле світло вступивши –
світлію!
Й щоб душа
могла вийти у очі
то гортань –
найсолодша!

Й молоді й золотії – ті очі...
О яка то любов і надія!!
При мені тоді Ната* –
        і їсти
      не хоче.

4

Цілунки
Цілунки
       (Мій Боже!)
Цілунки!
Цілунки?
люблю! – чи те знаю?
Діла ...
        а чи стихнуть ці луни
                ці луни –
як вигляне Сонце
з-за гаю!.. 


Діла мої – може, це мати,
як слово ( то донька) –
                на небо
                втікає?
Ти Кров дав.
Якби то те знати,
коли добивають,
коли й Ти ховаєш –
що ревне це діло
Тебе прославляє!!!
Не слово лиш токмо!


Як слово, родившись, – на небо
                втікає!!
Лежав на тираді! –
а Ти
ходив, радив...

5

Як встав я під стоки!
під стоки!
під різнії  стоки...
І Ти у мені –
продираєшся Оком
і я у Тобі,
й навертаєш, –
і став я простим, що
                простіш не буває
і дивишся – Ти
             препростим Своїм
                оком! 


Дім – може, мати,
раз слово (то донька) на небо
                втікає,
огонь – по огневі угору палати!
огонь – це і лава! –
огнем це та Слава,
ба, й Славу –
            таку –
я не можу не славить!!

6

Слався!
час-вічність – забули
про вдих
Слався!
Ти вдихнув
а чому це в китайців –
             мільярд
             несвятих??
Слава – любов, коли славиться
Бог!
Бог! –
це як ревність
любові у двох!!

7

Слався!
натхнення не крав:
Духа Святого я храм!
Дрова сухих душ
горять як у вірі,
хай віра – в повітрі,
повітря – хай ів вірі! –
Отче і Сину і Душе з Небес!


Ти все вдихаєш –
і видихаєш!
Ти підлітаєш –
світ піднімаєш,
й на крилах, на крилах –
на крилах
всі возлітають! –
Слава!!!
Слався!!!

19.12.2016, свято всіхвипереджуючого
святого Миколая!

* співачка Бога і Богородиці Наталка Половинка