Елена Телига. Гострi очi...

Гострi очi розкритi в морок...


Гляжуся в сумрак кошачьим взором,
Часы отмерят:четыре, пять...
И бьётся сердце и вяжет морок,
Я и сегодня не в силах спать.
 
Но завтра встану,спокойно встану,
Лишь только утро вновь позовёт,
В рассвет вступая,как в новый танец
До самых первых вечерних звёзд.
 
Больную память оставлю ради
Моих веселых мятежных строк !
Лишь тот сумеет с судьбою ладить,
Кто и в несчастьи смеяться мог ! 


Гострi очi розкритi в морок,
Б’є годинник: чотири, п’ять…
Моє серце в гарячих зморах,
Я й сьогоднi не можу спать.

Але завтра спокiйно встану,
Так, як завжди, без жодних змiн,
I в життя, як в безжурний танок,
Увiйду до нiчних годин.

Придушу свiй невпинний спогад.
Буду радiсть давати й смiх.
Тiльки тим дана перемога,
Хто й у болi смiятись змiг!


Рецензии