Судьба
(Сонет)
Усе, що не збулось, хоч того так хотів,
чомусь ніяк в житті не забувалось.
Стиралось більше в пам’яті, що сталось,
холов від чого чи у щасті млів.
Так само більш чіткіший в згадках гнів,
коли дев’ятим валом кров здіймалась,
що не корилося, не піддавалось,
на що ні сил не стачило, ні слів.
Тож не створити вже мені ніяк
в подробицях сюжетного роману,
коли зарубцювалися всі рани,
а від удач ні згадки, ні ознак.
Хоч доля, власне, склалась непогано,
на мій синівсько-український смак.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
Свидетельство о публикации №117061002252