Яка ти розкута, коли ми удвох, сам-на-сам.
І як я люблю наші вільні і мудрі розмови...
Здається, що саме такі ідеали любові –
розкутість і мудрість в усміхнених двох голосах.
А потім, на вулиці, ти – не моя, кам'яна.
І я відчуваю твою скам'янілу долоню.
І голосом зимним слова промовляєш холодні.
Неначе на світі цілому ти зовсім одна.
Я, звісно, люблю вас обох – і розкуту, і ні.
По-своєму кожну, вони врешті-решт дуже схожі.
Ми поруч ідемо – сторонні немов перехожі.
І хочу, щоб ти сам-на-сам повернула мені...
Яка ти розкута, коли ми удвох, сам-на-сам
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117061001755
Свидетельство о публикации №117061001755
Рецензии
Как ты раскована, когда с тобой мы тет-а-тет.
Милей всего на свете для меня беседы эти.
Легко и просто обо всём, свободные, как дети,
Когда стеснительности в голосах в помине нет.
Нина Самогова 01.02.2018 11:10 • Заявить о нарушении
Милей всего на свете для меня беседы эти.
Легко и просто обо всём, свободные, как дети,
Когда стеснительности в голосах в помине нет.
Нина Самогова 01.02.2018 11:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
