Вітер віє. Ти закриваєш очі.
Автомобілі гудуть та плачуть.
Люди сірі та чорні, люди - овочі.
Ті вже мертві, а ті стріляють.
Вітер віє. Ти замикаєш душу.
Одягаєш на неї тугі кайдани.
Місто мертве, місто - бридка калюжа.
Все залито кровію, та сльозами.
Вітер віє. Ти обіймаєш сина.
А він в небо пальцем: "Дивись - літак"
О, людино! Ти - Божа глина.
Хто дав право тобі вбивать?
Вiра
© Copyright: Анни Тим, 2017
Свидетельство о публикации №117060909530
Свидетельство о публикации №117060909530
Рецензии