Прокинувся дощик – постукав в веранду,
Садочком, стежиною куряву збив.
Цілунками теплими втішив троянду –
Її пелюстки здавна ніжно любив.
Розчулився дощик - озон насолоди
П’ють трави, дерева, вдихає земля,
І лагідно вимите личко природи
В красі первозданній, мов те немовля,
Що чисте із лона любові у мами,
Безгрішне, довірливе світу людей.
А дощик побіг собі далі лугами -
Зі струнами чистими світлий Орфей.
Л1тн1й дощик
© Copyright: Тонина Аг, 2017
Свидетельство о публикации №117060905116
Свидетельство о публикации №117060905116
Рецензии
