Ти, наче йдеш, а погляд-поряд мене.
Непевно так, торкається душi.
І в кожного життя своє, окреме,
Та,всеж, тріпоче серце в глибині.
Потроху розум істину вбирає,
Що ми з тобою-друзі на роки...
А підсвідомість тихо навіває
Ймовірністю поринути в віки.
Прощанням, ніжно, тишу розрізаєш,
Тепло приємне ллється від розмов...
Ти, наче йдеш, і думку колисаєшь,
Коли ж іще побачимося знов?!.
Ти, наче йдеш...
© Copyright: Олег Гудухин Гальченко, 2017
Свидетельство о публикации №117060709559
Свидетельство о публикации №117060709559
Рецензии