Букет від літа
з фіолетового дзвону
Ввійшов до житла
запригоживсь на столі
Навшпиньках нишечком ходили
ми малі:
Не зняв з глави самочеснійшую корону.
А ну? А що пробуджений народ?
Хто що ховав,
а то відпекувавсь в хотіннях…
І було присоромленим ходіння
Самоосуджених незтямних нижчих вод.
А ви? А що ще зрозуміли ви?
Хто серце так розчулив незвитяжно
сією щедрістю?
Як то Пречиста дивиться нетяжко
З ікон,
з самочеснійшої глави…
19.06.2004
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060704710
Свидетельство о публикации №117060704710
Рецензии