Одеське літо, що вино іскристе,
у келиху промінням виграє.
Пригадую обличчя твоє чисте,
а з нього вроду ніжно сонце п’є…
Сором’язлива, лагідна усмішка,
немовби з моря прохолоди бриз,
проста і десь наївна навіть трішки,
а зачіска – дань моді чи каприз…
Але глибокі і кмітливі очі
розважливо звели мене з ума!
Стрункий, хай не осиний, стан дівочий
тоді ще довго в тонусі тримав…
Окіл укрили «снігом» все тополі,
в зеніті сонцем – волейбольний м’яч…
Ой, Оленько, найкраща в світі Олю,
тепер не віднайти тебе – хоч плач!.
07.06.2017
Найкраща в свiтi Оля
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117060704160
Свидетельство о публикации №117060704160
Рецензии
Дуже цікаво написано! Дякую за такий поетичний резонанс!
Шон Маклех Патрик 07.06.2017 22:51 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 07.06.2017 22:51 • Заявить о нарушении