Надворі літо, як вино черлене,
що в келиху на сонці виграє,
і чомусь лине потайки до мене
із юності усе лице твоє.
Сором’язлива, лагідна усмішка,
із моря віє прохолодний бриз,
вся по-дитячому якась наївна трішки
і зачіска – дань моді чи каприз…
Твої бездонні і розумні очі,
що зводили тоді мене з ума,
стрункий, хай не осиний, стан дівочий…
Ну, мавка чи русалонька сама!
Вкривали окіл "снігом" все тополі,
висів в зеніті волейбольний м’яч…
Ой, Оленько, найкраща в світі Олю,
не віднайти тепер тебе – хоч плач!..
07.06.2017
Найкраща в свiтi Оля
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117060704160
Свидетельство о публикации №117060704160
Рецензии
Дуже цікаво написано! Дякую за такий поетичний резонанс!
Шон Маклех Патрик 07.06.2017 22:51 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 07.06.2017 22:51 • Заявить о нарушении