Дн пра Лаври стане нам не вистачати...

* * *

Дніпра і Лаври
стане нам не вистачати,
Як Дух знесе старі світські
                сади,
Рікам сердець, що омивають
всепочаток,
Ввіллє живої свіжої води.

Во оні літа йдіте Слово зустрічати:
Там йде сльоза, що потече
з моїх очей,
Стане – і Дніпр дибою
протече,
Щоб уклонитися Марії, де Початок.

Мій просвітліє розум
в ярі дні,
І Дух зійде на серце
       в вишній силі.
І мов поїздка у ліси
у тиху милість,
Буде смиренність розлягатися в мені.


Що й річечок вслухання у лісах
Стиха сплакнуть прожилки
       у низин,
Що Лавра у верхів’ї –
                то краса.
Христос є м’якосердий
скрізь один…

04.04.2004


Рецензии