* * *
І хвильність вод,
що набігають на обніжок
й туманіють і глухнуть владністю нічого...
аби суворий шпиль почув —
возносящий самосвітящую лучу
всім кажучий лиш власть самого Бога
і зблиск небес і іншу ніжність...
Усездіймаючий невидимий ще материк
З неспішністю й несхибністю колоса
Що ангели на скелю сходять і восходять
І літію святу уносять і возносять
То й одблиски привітні в многоводдя
І що ж несмисленний і людський крик
Як скелям з неба розв’язавсь співать
язик...
Хвала ж — і янголам, й співцям, що Небу годять!
Й усезринаючая слава в Небо Богу!
10.11.2005
хвильн сть вод...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060703517
Свидетельство о публикации №117060703517
Рецензии