Хтось вирiшив, що я - той лiкар

Хтось вирішив, що я – той лікар,
який один – від всіх недугів,
який один замінить ліки,
ще й стане потім кращим другом.

Хтось видумав, що я – коханець,
із тих, найкращих, невгамовних,
який завжди в такому стані,
що буде ніжним – безумовно.

Хтось вирішив, що я – мов дружка,
весь – для порад і тих подробиць,
які розказують на вушко
про мить дівочих міжусобиць.

Хтось вирішив, що я – хтось інший,
не той, яким я є насправді,
і каже наболіле, пише,
і спробуй розбери, що – правда,
а що – емоції примара,
а що – бажання поділитись,
а що – та, всім відома, хмара,
якій дощами не пролитись...

А я... Я – слухаю людину,
як лікар, подружка, коханець,
як слухають малу дитину...
І слухати не перестану.

...А там, де не знайдуть ніколи
мене з коханою моєю,
я тільки їй кажу глаголи,
які лише для нас із нею...

І так дано мені повіки –
лиш їй казати одкровення...
Вона – коханка, друг і лікар,
і таємниця сокровенна...