Приди, мой Бог! Из Маргариты Метелецкой

На http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133 

О, обольщенья торжество!
Оно течёт в уставшем теле…
Сомнений цепь в ночной постели
В моё крадётся естество…

Свершив гармонию, любовь
Спит в околдованной квартире…
И, зацелованные, в мире
К утру уста умолкли вновь.

Заснула Неба благодать,
Укрывшись в Горние Вершины…
Лишь очи Бога в грусти синей,
Не устают, скорбя,  рыдать

Над людом – там кипит разлад,
И зло, унынье миром правят
Там, словно ядом, Землю травят,
Закрыв доступность райских врат…

Приди мой Бог, я дверь открою!
Ты отдохнёшь - я жду с любовью

    21.05.2017

        Ходи, спочинь...
        Нічної зваби торжество!
        Струмує в стомленому тілі...
        І тільки сумніви несмілі
        Крадуться в стишене єество...

        Звершив гармонію, любов
        Спить в поцяткованій квартирі...
        І, заціловані, у мирі
        До ранку губи змовкли знов...

        Заснула й Неба благодать ,
        Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
        Лиш очі Бога сумно-сині
        Лишились у журі ридать

        Над людством, де кипить розбрат,
        Де панування зла, зневіри ,
        Що зацькували Землю сіру,
        Закривши вхід до райських врат ...

        А я - відкрию Богу дверці :
        Ходи, спочинь ... в моєму серці !

Снимок слева сделан летней ночью в полнолуние 2016 с балкона.
Снимок справа сделан в Храме Гроба Господня весной 2010