Я прокинусь з дощем і подумаю: як ти? I де?
І згадаю, що зранку ти маєш завершити справи.
Уявлю, як ідеш під безжальним дощем невиправним.
І подумаю тихо, що дощ – тимчасове, пусте.
Поки будеш іти, буду подумки поруч, мов тінь.
І не треба казати, що тіні у дощ не буває.
Я – та тінь особлива, яка і у дощ не зникає,
Щоби ти не лишалась з печалями на самоті.
Дощ молитви почує, рукою махне, і піде –
Він за містом напоїть по вінця сади і городи.
І увійде до серця мого вознесіння свободи:
Я так щиро молився за тебе... То як ти?.. І де?..
Я прокинусь з дощем i подумаю-як ти? I де?
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117060503238
Свидетельство о публикации №117060503238
Рецензии
Приветствую, Миклош.
http://www.stihi.ru/2017/06/06/6392
(прониклась - и перевела..))
(надеюсь, в этом нет криминала?:))
с благодарной нежностью,
я
Светлана Груздева 06.06.2017 15:53 • Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2017/06/06/6392
(прониклась - и перевела..))
(надеюсь, в этом нет криминала?:))
с благодарной нежностью,
я
Светлана Груздева 06.06.2017 15:53 • Заявить о нарушении