Спасiння... Маргарита Метелецкая

      http://www.stihi.ru/2017/06/05/2228


      Оригінал:


   
      Простували колись Бог та Жінка,
      В ліс чарівний вела їх стежинка,
      У далекі , незвідані далі –
      До ромашок, дзвіночків, конвалій ,

      Де співали птахи та джерельця,
      Де печалі тікали із серця ...
      І вітали здивовано пару
      Чемні бджілки із медом, нектаром...
 
      В Жінки зблиснули радісно очі :
      "Я уста маю – меда солодші !
      Напою ними ніжністю Бога ,
      Бо стомила у тернах дорога

      До занедбаних душ ...Лине стрімко
      Час земний ...Бог гортає сторінки –
      Вже й не вівці, а вперті барани
      Ятрять давнії Пастиря рани ..."

      Бачив ліс , як Любов воскресала –
      Жінка Вірою ...Бога спасала...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Бог и Женщина рядом шагали –
Не изведаны были их дали,
В лес тропинка звала их волшебно:
К колокольцам, ромашкам целебным…

Удивлённо ту пару встречали
В тех местах, где из сердца печали
Прочь сбегали...хор птиц с родниками,
Пчёлы мёд собирают веками...

И блеснули у Женщины очи:
«Слаще мёда уста мои к ночи!
Напою ими нежностью Бога:
Утомлён Он тернистой дорогой

К позаброшенным душам... как птицы,
Мчат часы… Бог листает страницы –
Уж не овцы – в упрямстве бараны
Теребят нынче Пастыря раны...

Видел лес, как Любовь воскресала –
Бога... Женщина… Верой спасала…