Вже так було – моря і ріки крові,
Буденність переламана, подерта,
Серця в полоні болю й не-Любові
І мрії про нескорене безсмертя…
Вже так було – чужі холодні руки ,
Розкидані на полі у обіймах,
І чорні звістки, мов голодні круки,
І розпач тиші, й голосне безсилля…
Вже так було – понівечені храми,
Лихе завзяття: принести у жертву,
Прочинені в далеке Небо брами,
Й тіла, що просять: заховайте в Землю…
Вже так було – святе благословення:
За віру, за вітчизну, за свободу,
На вбивства, на ненависть… І буденно –
І шана, і прокляття людям й Богу…
Вже так було багато сотень й тисяч
Років, життів, народжень і вмирання…
І нині війни долі й сни калічать,
Скликають не в Любов, а до прощання…
04.06.2017
Вже так було моря i рiки кровi
© Copyright: Катерина Жебровська, 2017
Свидетельство о публикации №117060510317
Свидетельство о публикации №117060510317
Рецензии