Люба моя Люба, чи то колись стане?

Люба моя Люба, вічна моя мріє,   
Знову день скінчився: на дворі сиріє ..
Знову я сумую: хочу з тобой бути,   
Хочу тебе бачить, хочу тебе чути,   

Хочу щоб прийшла ти до моєЇ хати,   
Хочу аж до ранку тебе цілувати.      
Що мені ще треба у житті у цьому (?) :   
Я тебе кохаю у серці своьому!      

Люба моя Люба, місяц сам на небо   
Вийшов і побачив, що я теж без тебе.   
Дивиться як серцем я до тебе лину,   
Як я зберігаю кохання перлину,   

Як топчу по хаті туди сюди кроки,   
Як пишу кріз сльози оці своЇ строки:      
"Що мені ще треба у житті у цоьму(?):   
Я тебе кохаю у серці своьому!"         

Люба моя Люба, хто з живих не знає,   
Як життя поволі так швидко минає.   
І куди не дінься, у що не зарийся,   
Хочь під три чорти весь на вік забурися,   

А лише кохання значення і має   
І в житті щасливий - лише хто кохає!      
Що мені ще треба у житті у цьому(?): 
Я тебе кохаю у серці своьому!       

Люба моя Люба, чи то колись стане:   
Місяц у обіймах нас с тобой застане   
І зітхне полегко, і за нас зрадіє, 
І сказати схоче  ... Але він не  вміє. 

А як міг би  -  мабудь, сказав би відразу   
Повну скрутной болі з серця йдучу фразу:   
"Що мені ще треба у житті у цьому(?) :   
Я  Землю кохаю у серці своьому!"       
 
Люба моя Люба, вічна моя мріє,   
Знову день скінчився: на дворі сиріє ... 
Знову я сумую:  хочу з тобой бути,   
Хочу тебе бачить, хочу тебе чути,   

Хочу щоб прийшла ти до моєї хати,   
Хочу аж до ранку тебе цілувати!         
Що мені ще треба у житті у цьому (?):   
Я тебе кохаю у серці своьому!
             ***