Уже в душі клубочаться тумани,
Всі вікна й двері – знову на замку…
Колючий погляд підлого обману
Колотить каву холодно-п»янку…
Сивіє дим, сплітається у коси,
Й косматі хмари – наче міражі.
Щемлять на серці крапельками роси,
І ятрять рани точених ножів…
О, дайте крил широких, лебединих,
Я аж до хмар закудланих злечу.
А в осінь тиху , в затишну годину
Я про свій гріх тихенько помовчу…
***
Тебе
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117060407542
Свидетельство о публикации №117060407542
Рецензии
Правильно, Танечка: нашёл молчи и потерял молчи.
А уж про грех - только Богу!
С уважением - Д.
Дарья Михаиловна Майская 05.06.2017 20:24 • Заявить о нарушении
А уж про грех - только Богу!
С уважением - Д.
Дарья Михаиловна Майская 05.06.2017 20:24 • Заявить о нарушении