Задиміла весна білим квітом,
Розлилася бузком, як ріка…
Я ж чекаю солодкого літа,
Яке, ніби навмисне, втіка.
Я його виглядаю з-за саду,
Що дрімає в черешень цвіту,
Де засвічує травень лампаду,
Й ллє у душу надію святу…
Літа жду, наче боже причастя,
Хай додасть воно в душу снаги!
А якщо вже і вмерти від щастя,
То щоб в серці тепло, не сніги…
Весна
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117060407494
Свидетельство о публикации №117060407494
Рецензии