З кишень душі дістану я слова,
Які були заховані для тебе.
І хай розлуки мідна курява
Не закриває в ніч зіркасту неба.
Усі слова на нитку нанижу,
Нехай тебе, як сонце, зігрівають.
Я їх в кишенях ніжно бережу,
Вони з роками мудро дозрівають.
А прийде час – зустріну знов весну..,
А може, й осінь, приворотну й босу…
В плодах побачу яблуню рясну,
І на жоржинах – виплакані роси.
Тоді ото відчиниться душа
Для ніжних слів в душевному надриві,
І прочита тобі короткого вірша,
Де всі слова зворушливо-красиві.
У тінях верб задумливо стою,
Де солов’ї в садах вечірніх плачуть.
Оті слова з кишені дістаю,
А вони ніжні й сонячно-гарячі…
Для тебе всі несказані слова,
Й зітхати глибоко не треба!
Уже давно розлуки курява
Заслала землю, душу і півнеба… Т. Лісненко
***
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117060407194
Свидетельство о публикации №117060407194
Рецензии