Віє вітер...
Віє в гриву...
Дме, мов смерть по сивині!
Прагне вересня уривок
розмітати навесні.
Рветься вихололим листям
на потрісканих стежках
вже забутого обійстя,
де зростав дитячий страх.
Ніжить зморщені долоні
дивом викреслених мук...
Тихо...
Світ завмер на скронях,
мов принкшлий з віком крук.
Ніч співа псалми на хмарах,
знов благаючи зірки
про новітні аватари
і занедбані вінки.
Щастя вбралося у синій,
серцем вигаданий шовк...
Пізно...
Бог із нотних ліній
тихо мовив:
- Я пішов...
І за рисками на квітах,
ставши дивом серед див,
Син і Дух вплітають вітер
в душ закоханих мотив..:)
Вiтер на Трiйцю
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117060403745
Свидетельство о публикации №117060403745
Рецензии