Моя любове, ти ідеш – в пісок
минулих слів... Утоми... Розуміння,
що час збирати й кидати каміння
насправді є, хоч це й важкий урок.
Є певний холод у гарячих слів.
Виходить, і словам буває зимно.
Це не біда – це просто дуже дивно:
як нині сумом – те, що вчора – спів.
І не просіть у зимних слів тепла –
вони згасають тихо і поволі.
Слова, як люди, мають вік і долю.
Не руште їх, коли любов пройшла...
Моя любове, ти iдеш...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117060401900
Свидетельство о публикации №117060401900
Рецензии
І не просіть у зимних слів тепла –
вони згасають тихо і поволі.
Слова, як люди, мають вік і долю.
Не руште їх, коли любов пройшла...
Миклош, замечательные строки...
Инна Раевская 18.02.2018 23:26 • Заявить о нарушении
вони згасають тихо і поволі.
Слова, як люди, мають вік і долю.
Не руште їх, коли любов пройшла...
Миклош, замечательные строки...
Инна Раевская 18.02.2018 23:26 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
