Сиджу та посміхаюсь як завжди, цьому вже не дивується моя сім'я.
Вони гадають що життю, радію кожної години.
Але це їхня помилка, у них всі люди в ярликах.
Та виявилось, що ніколи я щасливо не жила.
Ще з малку відчувала страх дорослого життя.
Дитяче серце правду відчувало.
Годинникові стрілки відбивали час.
Та не знайомі люди, кажуть божевільна я.
Але не розуміють, божевільний кожен з нас.
Вони не розуміють, зачепити кожного не важко. Не важко зачепити за живе та довести до сліз.
Але для всіх знайомих, буду
я могутня як стіна.
Ніхто й ніколи не побачить, як у моїх очах, ніби велика хвиля з моря, потече сльоза.
Ярлики. На Украинском языке
© Copyright: Вольф Дмитрий, 2017
Свидетельство о публикации №117060300982
Свидетельство о публикации №117060300982
Рецензии