щось займалося вгор, ти...
І щось займалося вгорі, і ти
Лежала тиха. Як вода.
І над живою, молодою моливсь…
Щоб стала – ген – звіздою,
Як я звізда.
О вічне явлення краси, чиїм рукам
Нізвідки взявся, хто закрив, –
Досвіток бився тонким опиналом,
І отверджалося – що мало,
Мало крил…
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060303993
Свидетельство о публикации №117060303993
Рецензии