1
Одягнувшись у неба шматок,
опустившись на крилах,
доторкнешся землі, –
обнімають тебе. –
худне і тане твоє друге тіло.
2
Ранок.
І солодко діти літають у сні
На духові. Сходить Сонце.
3
Розліт брів – політ свободи.
Свободу цілує серце поета.
4
Що для поета – осель і острогів краса!
Що йому це!
Якщо враз роздягне догола
взявши душу його понесе
жарке дихання вічного сяйного ангела.
Що йому світу порок! –
Не провалиться світ –
коли чистій душі є
всього як десяток літ.
Крила вересня
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060303131
Свидетельство о публикации №117060303131
Рецензии