* * *
Бризкну в серце вином висоти…
Ех, життя скільки має не стати,
Щоб повторно природою виявись ти –
Так, щоб бути поетом і в небі літати.
Не казав я: більш кровю пиши.
Ти лети – зрозуміють допоки.
Що життя – центрування потоків
Пор таємній свободі душі…
В блисках серця й громах правоти
Хто які відшукав уже двері,
Лиш появою зцілює все в атмосфері,
Сонцем сяє з лякаючої висоти,
Де здіймається світ. Хто здіймає,
Як до нього іти – душу ріж свою ти!
Бризкну в серце вином висоти
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060303042
Свидетельство о публикации №117060303042
Рецензии