* * *
Любі Данченко
Мов невпізнанна доля прилетіла, –
От – рана, що й нічим не зворуши, –
І входиш ти – і граєш музикою тіла,
І припадаєш так як музика душі.
І хто сказав, що ти щодня далеко?
В небесної душі небесний слух –
Щоб так судьби торкатися балетно,
Щоб так ось не фальшивив кожен рух!
Мов невп знанна доля прилет ла,...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117060303032
Свидетельство о публикации №117060303032
Рецензии