Демони влади

Вiйна все йде, а президенти багатiють,
на наших трупах статки зрощують собi.
Що кiстку псу, кидають нам на мир надiю,
насправдi ж чхати їм на заклики РАБIВ!

Бо ж ми i е раби, хоч мислимо, що вiльнi,
нас обдурили, i ми вiримо в мiраж.
Iз тою нелюддю у нас лиш гени спiльнi,
хiба ж то люди, геноцид котрим в кураж.

Йдуть хлопцi юнi батькiвщину боронити,
вiд їм подiбних юнакiв, слов'ян-братiв.
А ворог справжнiй, на чолi шакалiв свити,
на мiсцi нашого вождя давно засiв.

I поки дiти нашi кров'ю землю поють,
той iрод тихо за кордон харч продаe.
I нам гукнеться те ще чорною бiдою,
коли країну оспа голоду побьe.

А матерi синiв чекатимуть додому,
так само як жiнки своiх чоловiкiв.
Тi ж гинуть сотнями за деспотiв жадобу,
за вiлли в тропiках, гниють серед полiв.

Двi братскi нацiї нацизмом отруївши,
тi владнi демони нас кинули в забiй.
Де злiсть з ненавистю гризуться, що двi мишi,
за ласий сир, який не мати нi однiй!!!!