Хмари, жахаючись власної тіні, несуться
Низько і хутко, немов килими-літаки,
Мов сновидіння, в котрих ні сюжету, ні суті -
Ззовні красиві, зсередини ж - геть не такі.
Хмари кудлаті - як зірвані кульки кермеку
Котяться полем, як завжди бува восени.
Чи відчувають незнану мені небезпеку,
Чи просто юну снагу вивільняють вони?
Хмари шалені тікають, як звір від пожежі,
Люту завзятість позичивши в сніжних лавин.
Вільно їм в небі, де швидкісний рух без обмежень.
Вітер за ними - і той не встига наздогін!
Шаленi хмари
© Copyright: Серез, 2017
Свидетельство о публикации №117060205814
Свидетельство о публикации №117060205814
Рецензии
