Я вкраду тебе у нього вдень. Босонiжка

Я вкраду тебе у нього вдень:
лиш на ніч одну вкраду – до ранку.
Вранці поцілуєш наостанку
і вернешся до його пісень.

Він спитає, звісно: де була.
Скажеш і не покривиш душею,
що маленьку мала одіссею –
босоніж з минулого пішла...

Любить він тебе, і він простить.
Вдень ще й подарує босоніжки.
І забудеш ти, хто гарні ніжки
цілував всю ніч в щасливу мить...

................................

БОСОНІ;ЖКА, и, жін. Дівчина, жінка, що ходить боса, босоніж. Білявенька, русявенька босоніжка, Михайлова маленька сестричка Мелася, як почує, що дід говорить і сміється, зараз собі теж піддзвонює... (Марко Вовчок, I, 1955, 338); [Принцеса:] Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці (Леся Українка, II, 1951, 212);  * Образно. Липневий день мандрує пішки, Казки нашіптує малечі. Берези, ніжні босоніжки, Задумались про синій вечір (Андрій Малишко, I, 1956, 281).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 222.