Подай менi руку у зустрiчi першую мить
Хай потім – і носик, і скроні, і губи – все буде.
Та дай мені руку до вуст хоч на мить притулить:
я руку тобі поцілую – ніхто не засудить...
Ніхто не засудить, та, може, позаздрять, хіба.
Такі в тебе руки – не заздрити їм не можливо.
На теплих долонях твоїх – вся моя ворожба.
І пристрасть моя чоловіча – палка, нецнотлива.
Подай мені руку – мов лицарю серця... Подай...
Побачать, можливо, усі, та ніхто не відчує,
як в серці моєму оселиться ніжності рай,
той рай, про який – всі вірші... Про який не мовчу я...
Свидетельство о публикации №117060105904
Воронков Сергей 01.06.2017 15:22 Заявить о нарушении
Воронков Сергей 01.06.2017 21:17 Заявить о нарушении
не из начитанности
не из интеллекта
не из знания Розенталя или Ожегова
только свыше
потому так прав Бердяев в ,,Смысле творчества,,
Миклош Форма 02.06.2017 06:58 Заявить о нарушении