Всемогутн й!

Всемогутній!

1

Обійдеться Хафіз без віз:
Він розвалив школу і шаха —
І всіх сучасників — із шиї  махом!
І Бог — його трояндою поніс...

Що ж, обійдеться й без коліс
                цей знов
Кого Бог цьомнув із-за хмар —
                любов’ю
А що підуть у Всемогутню руку —
Зніме Бог з пліч ліхтарозвучність
                муки...
І зразу  т е —
розкрилення росте!


2

І кілька друзів —
лиш на Бога уповаху...
А головне є —
пристрасть шахову післати! —
                в палац...
щоб мешкала вона в палатах...

Й візир —
поменшає в рази.

(Хафіз
стоїть один між звізд):
«Дав — так як в юності — писати!!!»
Як в юності писати! —
І юність! — це любов... і серце
і Мудрість-мати.
те о   те о
те о!
те!
раїв — розкрилення росте!!

3

О який я розквітлий!
Як сонях, що в світлі...
І Хафіз — руки й голову
вклада на віз:
«Це ти з Богом, Хафізе»

Бо хто з Божих побачень —
до землі
огненосних не зніс
Божих сяйв?
оних крил!
різнозначно
пробачим
у промінь
й побачили...
«Бо ти з Богом! Хафізе»

4

А багатства! — як юність.
Її хочеш,
й все — хочеш,
та Бог не дає

І сокочеш — й сокочеш
Бог молодшає, —
небо молодше...

виймись з чобота — все те і є.

А Хафіз —
руки, голову кладе на гарбу —
що десь лине до звізд...

2012