Заходить сонце за високу гору,
щоб завтра вранці знову ген зійти
умитим росами лугів в ранкову пору
і землю споглядати з висоти.
Темнішає і вітерець стихає,
в гаю заводить пісню соловей.
Концерт вечірній птаха починає,
попереду ще трелей апогей.
Ляга на землю все темніше небо,
природа проводжає в даль весну.
Тепер її чекати рік вже треба
хмаринці, що вчепилась за сосну.
Стоять як сестри чарівні смерічки,
мале телятко дійку в мами ссе.
І чути плескіт хвиль гірської річки,
що в літо свої води вже несе.
01.06.2017
Останнiй день весни
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117060102992
Свидетельство о публикации №117060102992
Рецензии