Двірники замітають останні хвилини весни
на незграбні іржаві пательні старі квадратові.
А тополям кохалися чисті різдвянії сни,
і вони двірникам не простять замітання любові.
Я сьогодні від ранку носив у руці капелюх:
не лише через спеку – я щиро простився з весною.
Від тополь на відміну, я зранку сьогодні не сплю –
сподіваюсь на зустріч зі світлою пані одною.
А вона – як весна, і вродилась вона навесні.
І вона – як тополя, все мріє лиш чистим і світлим.
Та вона не піде, наче травень... Вона вже мені
так і буде – весняно – єдиною пані на світі...
Двiрники замiтають останнi хвилини весни
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117053107839
Свидетельство о публикации №117053107839
Рецензии