До моєї Л. я пишу листи...
І мені папір не потрібен зовсім.
Без паперу й пензля нам пише осінь –
розмаїттям фарб почуттів простих.
Я пишу листи до моєї Л..
А вона соромиться. Просить: годі.
Чистота її – у її природі.
Легко йде до церкви і у костел.
Може, я даремно пишу про це.
Може, ці листи на заваді стануть.
Але я про радість, а не про рану
у листах до Л. викладаю все.
Без листів до Л. вже не зможу я:
всі листи до Л. – це листи до себе...
Ось хмаринка чиста летить у небі –
це чернетка вистраждана моя...
Листи до Л...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117053106310
Свидетельство о публикации №117053106310
Рецензии