манифест - Зое Леонард

Я хочу, щоб лесбійка стала президентом. Я хочу, щоб людина з ВІЛ стала президентом і хочу віце-президента гея, і хочу в президенти когось, у кого немає страхування життя, і того, хто виріс у місці, де ґрунт настільки забруднений токсичним сміттям, що неможливо не захворіти на лейкемію. Я хочу президента, яка зробила аборт, коли їй було шістнадцять, хочу кандидата, який не “менший з-поміж двох зол” і хочу президента, хто втратив свого останнього коханого через ВІЛ, - тих, хто дотепер уявляють все це кожного разу, коли заплющують очі, тих, хто обіймали коханих, коли ті вмирали. Я хочу президента, у якого немає кондиціонера, президента, який відстоював черги в лікарнях, ДАІ, відділеннях соцзахисту, того, хто був безробітним і кого звільнили за скороченням, хто зазнавав сексуальних домагань, кого цькували через гомосексуальність та депортували. Я хочу того, хто ночував на цвинтарі, у кого перед будинком спалили хрест та того, хто пережив зґвалтування. Я хочу того, хто кохав та страждав, хто поважає секс, хто робив помилки та вчився на них. Я хочу чорношкіру жінку-президента. Я хочу президента з поганими зубами та характером, того, хто їв цю мерзенну шпитальну їжу, хочу кросдрессера, того, хто вживав наркотики та був на замісній терапії через це. Я хочу того, хто здійснював акції громадської непокори. І я хочу знати, чому це неможливо. Я хочу знати, чому ми почали колись погоджуватися, що президент - це завжди клоун: завжди клієнт та ніколи повія. Завжди власник та ніколи робітник. Завжди брехун, завжди крадій, ніколи - не спійманий.


__________________
Зое Леонард - современная художница, работающая через тексты, скульптуру и фотографию. Больше о ней: https://en.wikipedia.org/wiki/Zoe_Leonard