Хто вам сказав, що вiршi - не живi?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...
Коли їх не читають – не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.
Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...
.....................................
Соколова Инесса
Хто вам сказав, що вірші – не живі?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...
Коли їх не читають – не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.
Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...
http://www.stihi.ru/2017/05/30/5013
Свидетельство о публикации №117053005013
Она живёт и согревает сердце.
Стихи рождаются, живут до смерти,
Одни – веками, жизнь других – года.
Когда их не читают – не живут.
Когда читают – молодостью пышут.
Раскованный сюжет свободой дышит,
Есть размышленья в нём про счастья суть.
Стихи – моя душа, и плоть, и кровь.
Они – подобны женщинам красивым:
Пишу стихи для дорогих, любимых.
И в каждом – откровение, любовь.
http://www.stihi.ru/2017/09/17/9878
Соколова Инесса 18.09.2017 13:30 Заявить о нарушении
Соколова Инесса 22.09.2017 21:53 Заявить о нарушении