ДО ТЕБЕ

   Світлій  пам’яті  дружини               
         Віри  Павлівни

До  тебе  тілом  і  душею
У  темні  ночі  й  світлі  дні
З  любов’ю  й  думкою  своєю
Завжди  бажалося  мені.

В  цей  день  тобі  вісімдесят
Та  роки  є,  тебе  немає.
Твоїх  любимих  онучат
Тепер  один  я  обіймаю.

Сьогодні,  в  твої  вісімдесят,
Замість  тебе,  я  хрест  цілую,
У  серці - щем,  в  висках - набат,
Караюсь,  мучуся  й  горюю.

Гріх  нам  збиратись  за  столом,
Бо  не  пройшли  сороковини,
Хоч  і  повита  вічним  сном
Душа  між  нами  іще  лине.

Не  потривожу  цей  політ,
Хай  із  святими  упокоїть,
Ми  були  разом  стільки  літ,
Що  це  свідомістю  знеболить.

Любила  і  була  любима,
Діти  й  онуки  поховали:
Доля  твоя  була  щаслива –
Назавжди  першою  осталась.

Нині  було  б  вісімдесят
Та  серце  битись  перестало.
Ти  найгарніша  із  дівчат
Й  жінок  таких  на  світі  мало.

У  щасті  й  горі  кожен  сам
Свій  шлях  на  спокій  обирає,
Рідним  і  друзям,  їх  словам
Вдячністю  щирість  проявляє.

На  що  не  глянь - в  горлі  комок,
Живе  все  й  дихає  тобою.
До  ювілею  був  лиш  крок
Та  й  той  забрала  ти  з  собою.

Ми  не  святкуєм.  Відзначаєм
З  любов’ю,  вдячністю  і  сумом,
Добрим  словом  поминаєм:
Вічна  пам’ять,  світла  дума.
 30.05. 2017р., Лозовий  Яр  - Київ