Візьми мій хліб,тверду шкуринку,
Останє з того що я маю,
Яким життя не було б гірким,
Я все здолаю!
Нас всі ламають-все згинає,
Хоч душу пеклу віддавай,
І не щасливить-звеселяє,
Навколо-Рай!
Візьми мій хліб-останні крихти,
Забудь без болю і жалю-
Без Божої руки висіли,
Ми на краю!
Як одиноко розбиватись,
І падати в одвічну мглу,
Навчить печаль мене літати,
А не "ЛЮБЛЮ"!
Пробач мене мій кате тихий,
Що небо це-в моїй крові,
І заздрість гне душевне лихо,
До землі!
І не розбилось щастя ніжне,
Хоч як не знищував його,
Пробач мені,добро невтішне,
І що було!
Минуле..
© Copyright: Ольга Куделя, 2017
Свидетельство о публикации №117052900493
Свидетельство о публикации №117052900493
Рецензии