Мам я косу!

Бов им на дачі
Тяг дому ги рак
Дві ташки вогурку
Ай парадічок гатіжак.

Лем раз в автобусі
Якась дає ми знак-
Сідай  Микуло,
Най постойить дітвак!

Дай місто дідови!
Не видиш вун в роках!
І повно чибря 
Тримле у руках!

Што за цімборку
Маву я нову?
Шось, нийно, нияк Вас
Не спознаву…

Ай, люблю жун!
(Все м бов такий лингарь.)
Айбо вна дост
Непоказна на тварь!

Згамакляна ги чмурь,
Но нафарблені губи.
А в роті блискавуть 
Юй оцільові зуби!

И ноги як дрючки,
Ги ковбиця гузиця,
На голові  навнаджена
Юй контя ги копиця.

Та ко туй дідо?! Ай,
Вже м не легінь!
Но коло тебе, стара рапшо,
Я щи – вгинь!
 

Йой та я Сільва!
Ти ня не спознав?!
-  Аж так им собі
Школу нагадав:

Восьмого марца
Нарізав юй міцьки.
(Бо красні наросли
У ниї вже цицьки.)

Взяв лікер,
200 грам конфет.
(Старі її забралися
Дись гет.)

Донесла кіфлики,
Из лекваром колач…
Вбалив на діван
Я ї горізнач…

Повісти правду,
Из нас двох
Она майліпший
бола педагог…

Вісоку школу вже
Давно я мам.
(В такуй навуці нич
Не вчиниш сам.)

Лем никому не кажте
Я попрошу:
Ой мам я косу
Но вже ньов не кошу!