Наші мрії вже нікому не потрібні.
Вони злізуть, як обшарпані шпалери.
І ніякі чародії, феї, відьми
Теє "ми" уже ніколи не повернуть.
Наші мрії вже пронизані дірками.
Як в пустій квартирі, в них гуляє вітер.
Наче вчора їх торкалися руками,
А сьогодні вони темні і розмиті.
Наші мрії вже загублені назавжди.
Вони – пара кульок, випущених в небо.
Вони наші недороблені колажі,
Вони наші недописані портрети.
Наші мрії вже потрапили в Бермуди.
Ми – забуті один одним перехожі.
Ми чужі тепер і невпізнанні люди,
Хоч колись ми і були на диво схожі…
***
© Copyright: Елена Пономарева Элен Рэйн, 2017
Свидетельство о публикации №117052902758
Свидетельство о публикации №117052902758
Рецензии