До озера з тобою знову

Зірки із місяцем високі,
Хлюп-хлюп... край берега вода,
Прощальні дні весни, шкодА…
І в невідомість линуть роки.

Ми душі мрією єднаєм -
На березі лиш я і ти,
І творимо свої світи -
Що стануть для обох нас раєм.

У хвилях сріблом грає місяць,
Побачивши себе в воді.
Хмільні й весняно-молоді -
Ми щастям сповнені по вінця.

І манить чарами кохання,
І дивограй бажань в душі,
Ніч просить – розкажи в вірші
Про ніжність і палкі жадання.

До озера з тобою знову,
А в небі  - із мільярдів літ
Чарівний вічності привіт –
Зірковий погляд загадковий.

Зірки із місяцем високі,
Хлюп-хлюп... край берега вода,
Прощальні дні весни, шкодА…
І в невідомість линуть роки.

ОРИГІНАЛ ВІРША ВІКТОРА СЕМЕНЮКА

Вода о бережок: шлёп, шлёп,
А в волнах плещется луна,
И в прошлое уйдёт весна,
И в неизвестность жизнь ведёт.

На берегу и ты, и я,
И просто хочется мечтать,
И стих душевный написать,
О новом смысле бытия.

Пусть в волнах плещется луна,
Пусть отражается в волне,
А мы  счастливые вполне,
Что в душах расцвела весна

Любовь неведомым манит,
И излучает дивный свет,
И я теплом её согрет,
Но ночь не даст договорить.

И вновь мы к озеру вдвоём,
Чарует звёзд далёких свет,
Волшебной вечности привет,
Что шел к нам миллиарды лет,

Вода о бережок : шлёп, шлёп,
Волнуют звёзды и луна,
Уходит в прошлое весна
И в неизвестность жизнь ведёт.