А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.
Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж
на дві частини – до і після нього.
Всього лиш мить, коротка мов життя.
Одна лиш мить, немов ковток повітря!
І звідти вже немає вороття,
за нею часто лиш заключні титри…
Хоча й палають до небес мости,
та варто хрест свій гідно пронести!
28.05.2017
У кожного своя мить
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052803681
Свидетельство о публикации №117052803681
Рецензии