Позвольте, я Вас поцелую

Дозвольте, Вас я поцілую
Тихенько обійму за  плечі
Чи правда, що без Вас існую?
Хоча то так, бо до життя далече.

Дозвольте я отут постою
та трохи притулюсь до вас
Для мене стали ви святою
То осінь, ви, та швидкоплинний час

Дозвольте я скажу вам дещо
На вухо нашепочу пару слів
Не відступлю від мрії анізащо
Люблю вас мила, я брехати смів

Я вам брехав, як говорив у вічі
Що друзі ми, що я вас не кохав
Насправді, бачив очі таємничі
Не тільки у житті, але й у снах

Я марив вами днями і ночами
Чекав на зустріч щоб торкнутись вас
Порівнював я вас із небесами
Та їх красою в сутінковий час

Пробачте мене, мила моя панно
Бо не хотів я вам розповідати це
Я думав, не взаємне це кохання
Але тепер я бачу радісне лице

Я бачу зірки, що в очах в вас сяють
Та сльози щастя по щоках течуть
У мене в животі метелики літають
Я хочу далі поруч з вами буть

Дозвольте, Вас я поцілую
Тихенько обійму за  плечі
Чи правда, що без Вас існую?
Хоча то так, бо до життя далече.