Я не святкую більше Дєнь Побєди,
Не моє свято,гордість не моя,
Бо мого діда взяли живоїди,
За ним тужила матінка моя.
Тоді ж бабуся й почала сивіти,
Була красива й дуже молода,
Як він сказав:-Тобі лишаю діти.
В Сибір його закинула орда.
У нього ж рани ще не погоїлись,
І орден сяяв і медалів дзвін,
У снах щоночі друзі приходили,
Він з ними знову й знову брав Берлін.
Він повернувся,не відбув десятку,
Бо згинув вождь,тиран і людоїд,
Але недовго у журбі і смутку,
Прожив і мій незнзнай мною дід.
Таких дідів не тисячі- мільони,
Донині їх ніхто не зрахував,
За колосок,за слово і за подих,
Їх Магадан,Сибір, Екібастуз чекав.
Я не святкую більше Дєнь Побєди.......
5/9/2017
Я не святкую
© Copyright: Мария Круль, 2017
Свидетельство о публикации №117052607405
Свидетельство о публикации №117052607405
Рецензии
