Лучепад
(Сонет)
Що день і вечір принесуть, не знаю.
Можливо, буду і життю не рад.
Одначе, як дитячий сміх, сприймаю
в ранковій свіжості променепад.
Тривалістю пітьма не докучає.
А місяць зір прийматиме парад
хіба тоді, як зашумить над гаєм
холодними вітрами листопад.
А поки сонце, як бандура, грає
у небі, де хмарин рожевих ряд.
І в цілім світі кращого немає,
як радість ранку і променепад.
В цю мить блаженну гречно обминає
ймовірну жертву і отруйний гад.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
Свидетельство о публикации №117052502577