Чому так тяжко стало в нас?
Чому держава забува про нас?
Чому повинні жити по чужим законам,
Невже у нас своїх умів нема?
Можливо винуваті ми самі,
Що твориться така сваволя.
Усе дорожчає в житті
Й воно стає немов неволя.
Дорожчає електрика і газ,
Нема здоров*я- У аптеку йди.
Останню гривню віддаси за ліки,
А потім що, як хоч, так і живи.
Але на краще ми надію маєм,
Що прийде час полегшення в житі.
Бо любим ми свою країну,
Як матір рідну, як свою родину.
І вирим, що загляне ласкаве сонце
Обов*язково і в наше віконце.
І не буде ні смутку ні жалю
За все це Боженьку молю.
Мысли о современности
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117052404156
Свидетельство о публикации №117052404156
Рецензии