Не промовчали

Не промовчали*

Вже прочитали твого вІрша,
отримали палкий привіт.
Від інших він нічим не ліпший,
таких їх стільки бачив світ…

Разів зо три все ж блимнув оком,
але адреси не знайшов.
Зате помітив ненароком
сліди нечистих підошОв.

Поет ніякий, якщо топиш
свою печаль у перваку.
Можливо все ж те усвідомиш
й наллєш чарчину коньяку!

Живи сто років, скинь сандалі,
бо смерть від тебе не втече!
Але таких віршів надалі
хай твоя Муза не пече.

Щоб не отримати ж у пику
й заради красного слівця –
не треба в аркуш піку тИкать
й ламати вперто олівця!..

24.05.2017

* Пародія на твір Василя Ковтуна „Я вам пишу“.

Я вам пишу Душею вІрша.
В рядки приховую привіти,
Пишу і знаю, що найгірше
Писати без надій одвіту.

Ви – не заглянете і оком,
Мою пропустите адресу,
Хто я такий? Яким я боком,
Щоб Вам читати мою пресу?

Якийсь поет? Всього лиш тільки?
Моє освічення пусте?
Промовчите;. І аніскільки
Не пошкодуєте про те.

А я – писатиму і далі,
Що ще робити диваку?
І утоплю свої печалі
В гіркому зіллі перваку.

І в тім умру, Ковтнувши муки,
Не дописавши до кінця,...
Любов – поезія розлуки
На гострій піці олівця.