Два оголених дні. Дві людини, як втілення статі.
Старовинне вікно, за яким старовинний пейзаж.
У чотири руки нам вдалося Равеля зіграти.
І Равель дві доби був завжди бездоганний і наш.
Як це зручно, коли сонце світить у вікна недовго.
Одинадцята рівно – і тільки Карпати в очах.
Перед пристрастю ми завинили, а ще – перед Богом.
Ми борги повертали за гріх при свічках у ночах.
Ми однаково любим розгублені руки і очі.
І однаково тихо самотність клянем над плечем...
Два оголених дні. Двоє вдвох. Дві оголені ночі.
І не знайде ніхто, де межа поміж ніччю і днем...
Два оголених днi. Двi людини, як втiлення статi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117052305548
Свидетельство о публикации №117052305548
Рецензии
СпасиБо, Миклош, за целомудренное описание близости.
Приглашаю на перевод:
http://www.stihi.ru/2017/05/23/8147
Уважительно,
я
Светлана Груздева 23.05.2017 18:54 • Заявить о нарушении
Приглашаю на перевод:
http://www.stihi.ru/2017/05/23/8147
Уважительно,
я
Светлана Груздева 23.05.2017 18:54 • Заявить о нарушении