Гидота

…і знову у вікнах пейзажі - для ока відраза,
і дощ в підвіконня гамселить, зараза!

А десь, кажуть, - пляж і водичка плюс двадцять,
і сонце... Ех, кинути б все, і в те місце зірватись!

На пляжі гріть пузо, смоктати Дайкірі й щомиті
себе відчувать найщасливішим в світі.

Мулатку спекотну водити до себе в бунгало,
із листя від пальми довіривши їй опахало.

І післяобідня дрімота, й храпливі рулади,
приємно проводити час, і не сексу заради.

Ночами той Хрест, що Південний, шукати на небі,
в’являти місця, де не був, бо не було потреби.
 
Розслаблено думати – нащо туди та із Раю?
Де море синіє від краю й до самого краю,

де фрукти - казкових імен і для здійснення мрії
найменшого натяку досить – лиш кліпнути вією.
 
Та ще й перепросять при цьому, а потім спитають,
чи досить усього, чи слуги не дуже тобі заважають.

Не дурень, не ледар, і мрію красиво й приємно,
та втілитись малоймовірно цим мріям даремним
 
Ніяк не зібрати грошей, щоби райську отримати квоту.
Тому знов - околиця, дощ, і сльота, й осоружна робота...

Суцільна гидота!